Розробка виховного заходу
з математики, 8 клас
Усний журнал
Життя видатних людей
Тема. Цікаві факти про Піфагора
Мета: збагатити і розширити знання учнів про Піфагора, викликати інтерес до його яскравої особистості, його творів, думок, розвивати вміння ораторського мистецтва, навички вільного володіння словом, формувати морально-етичні ідеали, розвивати творчість, виховувати впевненість у своїх силах, знаннях, самостійність, наполегливість у розв’язуванні задач, позитивне ставлення до навчання.
Обладнання: ілюстрації з зображенням Піфагора, пентаграми, персня піфагорійців, роздатковий матеріал до гри «Піфагорова головоломка», умова задачі Л.Пізанського для самостійного опрацювання (роздатковий матеріал).
Зміст
Легенда про народження………………….1
Дитячі та юнацькі роки……………………2
Школа піфагорійців………………………..3
Філософське вчення Піфагора…………….4
«Усе впорядковується відносно чисел»…..5
Чи знаєте ви, що…………………………....6 Гра «Піфагорова головоломка»…………...7
Поетична сторінка………………………….8
Старовинні задачі ……………………….....9
Хід заходу
У
читель.
читель.
Найпопулярнішою з усіх теорем
планіметрії є теорема Піфагора.
Причинами такої популярності є
простота, краса і значення.
Про теорему Піфагора так сказав
німецький вчений Йоганн Кеплер:
«У геометрії є два скарби: перший – теорема Піфагора, другий – золотий поділ. Перший можна порівняти з мірою золота, другий – із коштовним каменем».
Зі сторінок цього журналу ви дізнаєтеся про життя та досягнення людини, чиїм іменем названа ця теорема, а саме, про Піфагора, давньогрецького математика, філософа, засновника школи та напряму філософії, про інші аспекти його життя: про скромність у побуті, його погляди на мораль, про духовно-наукові дослідження, в яких до нього примкнули багато учнів.
Методика проведення заходу
Один за одним виходять учні зі сторінками в руках. У першого напис «Сьогодні у номері».
Ведучий (оголошує): Усний журнал «Життя видатних людей», випуск перший: «Цікаві факти про Піфагора»
Кожний учень, який несе сторінку, повідомляє про те, що почують і побачать глядачі у журналі. Після чого ведучий запрошує до слова кожного виступаючого.
Ведучий: Ви дізнаєтеся про таке.
1 сторінка
Легенда про народження
Піфагор жив у 6 столітті до нашої ери. Він
народився у Греції, на острові Самос у сім’ї
золотих справ майстра Мнесарха.
За легендою оракул пророчив йому та його
дружині Парфенісі народження сина, який
буде славитися віками своєю мудрістю,
справами та красою. Пророцтво збулося, і
тоді Парфеніса приймає ім’я Піфіада, на
честь Аполлона Піфійського, а сина називає Піфагором, на честь пророцтва Піфії. У легенді нічого не сказано про рік народження Піфагора, історичні дослідження датують його появу на світ приблизно 580 роком до нашої ери.
2 сторінка
Дитячі та юнацькі роки
Можливості дати сину гарну освіту та виховання у Мнесарха були. Як і будь-який батько, Мнесарх мріяв, що син буде продовжувати його справу - ремесло золотих справ майстра. Життя вирішило інакше. Майбутній математик та філософ вже в дитинстві виявив велику здатність до наук. У свого першого вчителя Гермодамаса Піфагор отримав знання основ музики та живопису. Для покращення пам’яті Гермодамас примушував його вчити пісні з «Іліади» та «Одіссеї». Перший вчитель навчив Піфагора любити природу та вивчати її таємниці.
Пройшло кілька років, і за порадою свого вчителя Піфагор вирішує продовжити навчання в Єгипті, у жерців. Потрапити до Єгипту у той час було дуже важко, тому що країну практично закрили для греків. За допомогою вчителя Піфагору вдається залишити острів Самос. Але до Єгипту далеко, і Піфагор поки що живе на острові Лесбос. Там відбувається знайомство Піфагора з філософом Ферекідом – другом Фалеса. У Ферекіда Піфагор навчається астрології, таємницям чисел, медицині та іншим обов’язковим, на той час, наукам. Піфагор прожив на Лесбосі кілька років. Звідти шлях Піфагора лежить у Мілет до відомого Фалеса, засновника першої в історії філософської школи.
Навчання Піфагора в Єгипті сприяє тому, що він стає одним із найбільш освічених людей свого часу. Волею долі 12 років прожив Піфагор у Вавилоні, де прилучився до східної астрології та містики. І тільки в 60 років Піфагору вдалося повернутися на Батьківщину.
Сторінка 3
Піфагорійська школа
П
ісля повернення додому
ісля повернення додому
Піфагор переселився
до Південної Італії, яку
тоді називали великою
Грецією. Тут, на острові
Сицилія в Кротоні, у нього
народжується власна
філософська школа.
Це був одночасно і релігійний союз, і політичний клуб, і наукове товариство. Учні цієї школи зобов’язувались вести так званий піфагорійський спосіб життя. Статут піфагорійського союзу був дуже суворим. Кожний, хто вступав до нього, відмовлявся від особистої власності на користь союзу, зобов’язувався не проливати крові, не вживати м’ясної їжі, берегти таємницю вчення свого вчителя. Членам школи заборонялося навчати інших за винагороду. Всі учні Піфагора і він сам були працелюбні. Досконало володіючи методами єгипетських жерців, Піфагор «очищував душі своїх слухачів, виганяв вади з серця та наповнював уми світлою правдою». В «Золотих віршах» Піфагор показав ті моральні правила, суворе виконання яких призводить до ідеалу. Ось декілька з них:
Роби тільки те, що не засмутить тебе і не примусить розкаюватись.
Навчись тому, що слід знати.
Не нехтуй здоров’ям свого тіла.
Привчайся жити просто і без розкошів.
Не закривай очей тоді, коли хочеш спати, не розібравши всіх своїх вчинків за минулий день.
На персні Піфагора було викарбувано
такий девіз:
«Тимчасова невдача краща
тимчасової удачі».
У якості символа піфагорійці вибрали
пентаграму – п’ятикутну зірку.
Це символ здоров’я і досконалості,
опізнавальний знак піфагорійців.
Сторінка 4
Філософське вчення Піфагора
П
іфагор навчав медицині,
іфагор навчав медицині,
принципам політичної діяльності,
астрономії, математиці, музиці, етиці.
З його школи вийшли відомі
політичні та державні діячі,
історики, математики та астрономи.
Це був не лише вчитель, але й дослідник.
Дослідниками ставали і його учні.
Піфагор розвивав теорію музики й акустики,
створив відому «піфагорійську гаму».
У школі Піфагора вперше був виказаний
здогад щодо кулястості Землі.
Піфагор був першим, хто назвав Всесвіт «Космосом» через ту впорядкованість, яка йому притаманна. За його вченням основоположні принципи світобудови можна висловити мовою математики. Початком, що об'єднує всі речі, виступають числові співвідношення, які виражають гармонію й порядок природи: «Всі речі суть числа».
Всесвіт, за Піфагором, — шароподібний і складається з десяти небесних сфер. В центрі Всесвіту розташований невидимий із землі «вогонь», який піфагорійці називають «стражем Зевса». Навколо нього обертаються всі сфери, в тому числі й Земля. Кожна сфера є визначена числом і дає притаманний лише їй звук, в результаті космос в цілому являє собою гармонійний світовий хор.
За вченням Піфагора, «Бог — це число чисел», це єдиний Бог, що містить в собі все. Бог виявляється як закон і сам є закон. А прийняття цього Закону — Клятва слухняності закону. Піфагорійці, даючи клятву, були впевнені, що справа, яку вони обіцяють виконати, освячена божественним Законом.
Клятва: «Клянуся ім'ям Тетрактис, що послана нашим душам. В ній джерело й корені вічно квітнучої природи».
У своєму прагненні осягнути вічну Істину Піфагор звертався до математики, вважаючи цю священну науку найкращим методом для осягнення й висловлення першопринципів, об'єднуючої сили космосу. З цієї точки зору, усе створене прив'язане до числових правил і пропорцій, які синтезовані числі десять — досконалому числі. До заслуг Піфагора (швидше, членів його ордену, оскільки в більшості випадків винаходи останніх за звичаєм приписувалися Піфагору) належить відкриття та доведення теореми Піфагора- однієї із ґрунтовних теорем евклідової геометрії.
Гармонія присутня скрізь у Всесвіті: і в комбінації ритмів астрономічних тіл, за якими вони обертаються в просторі, відомій як «музика сфер», і в мистецтві музики, яка очищує душу. Гармонія встановлена не лише на фізичному рівні, але також і в зв'язках між космічним і моральним порядком. Піфагор увів звичай застосовувати музику для очищення душі й практикував лікування музикою. Деякі мелодії були проти пригнічуючих душу страждань — смутку й мук, другі — проти гніву й злості, а треті — проти пристрастей. Піфагорейцями було відкрито гармонійні співвідношення октави, квінти й кварти, а також числові закони, що ними керують.
Друга сторона вчення Піфагора говорить про Еволюцію як закон космосу, єдиний для всього. Безсмертна душа людини, діючи згідно з цим законом, переходить з одного тіла в інше, набирає необхідного досвіду, пізнає світ, закони, Природу, завойовує Мудрість, щоб повернутися на свою Божественну Батьківщину.
Піфагорійці високо цінували дружбу, яка розглядалась як невід'ємна умова спільного життя, що добре ілюструє відомий вислів: «між друзями всі речі — спільні». Піфагорійська дружба досі слугує гідним прикладом відданих, чесних, щирих стосунків між людьми.
За Піфагором, душа є безсмертною та перевтілюється після смерті в інші живі істоти, зокрема, у тварин. Грецький філософ Ксенофан висміював це бачення: «Одного разу Піфагор проходив біля людей, які знущалися з собаки. „Не бийте його. Це душа одного мого друга. Я впізнав її по голосу.“»
Сторінка 5
Усе впорядковується відносно чисел
Піфагорійці вважали, що всі тіла складаються з найменших частинок, «одиниць буття», які в різних сполученнях відповідають різним геометричним фігурам. Число для Піфагора було і матерією, і формою всього світу. З цього уявлення виходила і основна теза піфагорійців: «Усе впорядковується відносно чисел». Тому пояснювати природні явища слідувало лише з їхньою допомогою.
Числам надавали містичних властивостей. Одні числа приносять добро, інші зло, успіх тощо. Піфагор вважав, що душа – теж число, вона безсмертна і передається від однієї людини до іншої. Числова містика Піфагора та його учнів нанесла великої шкоди розвитку математики. Сучасна церква признає числову містику. Так, у Біблії число 666 є число звіру, 12 несе щастя, а 13 – нещастя. Піфагор вважав, що число 5 символізує колір, 6 – холод, 7 – розум, здоров’я та світло, 8 – кохання та дружбу, 9 – постійність. Особливо ненависними піфагорійцям були числа 13 та 17.
Сторінка 6
Чи знаєте Ви, що…
…У Франції та Німеччині в епоху середньовіччя теорему Піфагора називали «ослячим мостом»?
Учнів, що запам’ятовували теорему без розуміння, називали віслюками, оскільки вони не могли перейти через міст – теорему Піфагора.
…У математиків арабського Сходу ця теорема отримала назву «теореми нареченої»?
Справа в тому, що в деяких списках «Начал» Евкліда ця теорема називалась «теоремою німфи» за схожість креслення з бджілкою, метеликом, що грецькою називалося «німфа». Але цим словом греки називали богинь, а також молодих жінок і наречених. Перекладаючи з грецької, арабський перекладач, не звернувши уваги на креслення, переклав слово «німфа» як «наречена», а не «метелик». Так з’явилася лагідна назва відомої теореми – «теорема нареченої».
… Довівши свою знамениту теорему, Піфагор віддячив богам, принісши їм у жертву 100 биків?
Це оповідання, найшвидше, вигадка, бо відомо, що Піфагор був вегетаріанцем і непримиренним противником забою та пролиття крові тварин.
…Піфагор був переможцем на 58-х Олімпійських іграх, які проходили в 548 році до нашої ери, а потім перемагав ще на декількох Олімпіадах?
В
ідомо, що Піфагор
ідомо, що Піфагор
був міцним юнаком з товстою
шиєю та коротким носом,
малим на зріст, тому судді однієї
з перших олімпіад не хотіли
допускати його до змагань.
Але він пробився і «побився»
зі своїм супротивником та ще і
переміг. Якби це трапилося якихось 2540 років вперед, газети всього світу вийшли б з аншлагом: «Нікому не відомий Піфагор завоював золоту медаль у кулачному бою». Ось чому серед знаменитих олімпійських чемпіонів він довго залишиться найвідомішим. Ось чому люди пам’ятають його більше, як дві з половиною тисячі років, тому що йому випало щастя перемогти не тільки супротивників, а й перемогти час.
… Іменем Піфагора названо кратер на видимій стороні Місяця.
Сторінка 7
Гра «Піфагорова головоломка».
Це головоломка і конструктор
одночасно. З її елементів можна
створювати силуети різних
предметів і геометричних фігур
складної конфігурації.
Стародавня гра сприяє розвитку
інтелекту.
Сторінка 8
Поетична сторінка
Життя – театр, а всі ми в нім актори,
Ми знаємо багато різних див,
Та пам’ятати будем Піфагора,
Що теорему «золоту» створив.
Вивчай в житті ще й інші теореми,
Щоб звався ти ученим джентльменом,
То й з розумом не матимеш проблеми
І виростеш культурним бізнесменом.
Сьогодні все. Вам, друзі , на прощання
Рекомендовано домашнєє завдання,
Над геометрією хай ніхто не плаче,
А краще хай розв’язує задачі.
ПИФАГОР
Давным-давно,до эры нашей,
В семье богатого купца,
Родился мальчик,что обязан
Был превзойти умом отца.
По предсказанию Пифии,
Красив он будет и умен,
Трудится он на благо будет,
На протяжении времен.
И с юных лет стремясь к познаньям,
Беседы с мудрецами вел.
Объехать он хотел все страны,
Где знанья новые б нашел.
Он был политик,олимпиец,
Философ,астроном,поэт.
И с математикой был дружен,
На протяженьи многих лет.
Он был велик всегда и всюду,
За чтобы не бралась рука.
И справедлив к простому люду,
За это память на века.
И мы все помним,что штаны,
По Пифагора теореме,
Останутся всегда равны
И верными всей нашей теме.
Сторінка 9
Старовинні задачі
Серед старовинних задач є задача Л.Пізанського (ХІІ-ХІІІ ст.), яка розв’язується за допомогою теореми Піфагора.
Дві вежі, одна з яких заввишки 40 футів, а друга – 30 футів, розташовані на відстані 50 футів одна від одної. До криниці, що знаходиться між ними, одночасно з обох веж злетіли по пташці. Рухаючись з однаковою швидкістю, вони прилетіли до криниці одночасно. Знайти відстань від криниці до найближчої вежі (у футах).
Немає коментарів:
Дописати коментар